Особенности современного этапа эволюции технологий власти и социального управления
Шевченко Екатерина Сергеевна,
магистр Национального технического университета Украины «Киевский политехнический институт».
Особливості сучасного етапу еволюції технологій влади і соціального управління
Шевченко Катерина Сергіївна,
магістр Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».
Влада як об'єктивне відношення (соціальний інститут, діяльність, структура і т. д.) і сам цей термін багатоликі й багатозначні, мають і в повсякденній мові, і в науковому дискурсі безліч відтінків і смислів. У сучасній літературі виділяється три основних аспекти або три різні трактування феномена політичної влади:
1. Директивний аспект. Згідно з таким трактуванням влада розуміється як панування, що забезпечує виконання наказу, розпорядження, директиви. Вебер визначав владу як «монополію легітимного фізичного насильства», як будь-яку можливість проводити всередині даних соціальних відносин власну волю, незалежно від того, на чому така можливість заснована (які критерії легітимності влади).
2. Функціональний аспект, або розуміння влади як здатності та вміння практично реалізувати функцію суспільного управління.
3. Інформаційно-комунікативний аспект, пов'язаний з тим, що влада завжди реалізується через спілкування, інформаційне взаємодія учасників владних відносин.
Як правило, директивний аспект влади, пов'язаний з пануванням, силовим примусом, розглядається як основний. Відповідно розробляються досить прості силові моделі соціального управління.
На противагу таким моделям прихильники інформаційно - комунікативної версії влади (Т. Парсонс, Ю. Хабермас, Б. Барнс, Т. Болл) рішуче відокремлюють застосування насильства від сутності політичної влади. Вони підкреслюють, що, вдаючись до насильства, владний суб'єкт фактично розписується у своїй нездатності здійснювати управлінські функції, досягати своїх цілей в умовах конструктивного співробітництва.
На рівні здійснення влади як комунікативно-інформаційного взаємодії немає потреби в насильстві як такому. Реалізуються ігрові моделі управління. «Добровільність стає не вимушеною, а дійсною підставою владарювання, яке в основі своїй починає спиратися на знання про публічно узгоджені цілі і способи їх досягнення, а також про стійкі принципи і процедури дій політичних акторів щодо реалізації відповідних зобов'язань». Влада обертається співпрацею і при розподілі ресурсів, і при узгодженні спеціалізованих політичних функцій. Відповідно виникають складні системи і витончені технології соціального управління, що покладаються на вкрай високі рівні інформованості та комунікативної культури громадян.
Функціональне трактування найбільш близьке соціально-політичним реаліям сучасності і має найбільше практичне значення, в тому числі і стосовно до України. При функціональної інтерпретації влада розглядається як складний комплекс функцій соціального управління, що поєднує в собі силові та комунікативно-інформаційні технології; примус і переконання; принципи взаємодії, співпраці, компромісу, взаємного врахування інтересів та жорсткого однобічного впливу. Будь-який уряд, демократичний або авторитарний, тримається при владі, спираючись не тільки на насильство, але і на пропагандистську машину і технології управління масовою свідомістю. Звичайно, тиран наказує, а не маніпулює, однак, як зауважив Чезаре Беккаріа: «Справжній тиран завжди починає з того, що поневолює громадську думку» [66, c. 502].
Широкий діапазон застосування в сучасній західній політичній теорії набуло вчення Антоніо Грамші про гегемонію як соціально-політичне управління через маніпуляції свідомістю. Згідно з цим вченням, влада пануючого класу тримається не тільки на насильстві і примусі, але й на переконанні, згоді громадян. Грамші дає таке визначення держави: «Держава – це вся сукупність практичної і теоретичної діяльності, за допомогою якого пануючий клас виправдовує і утримує своє панування, домагаючись при цьому активного згоди керованих». Грамші виходить з того, що, здійснюючи свою гегемонію, правляча еліта не стільки пригнічує громадську думку або пристосовується до нього, скільки активно формує думки і настрої масової свідомості. Влада стає більш ефективною, коли вона орієнтована на добровільне визнання і виконання своїх рішень при транспарентності альтернативних варіантів та інших можливостей.
Виділені три аспекти влади разом з тим є послідовними етапами історичної трансформації систем і механізмів політичного управління. Найважливішою характеристикою сучасного суспільства стає ступінь інтенсивності та всеохоплюваності впливу владних інститутів на маси: «Чим вище ступінь цього впливу, чим міцніше і воно об'ємніше, тим ефективніше соціальний контроль, стійкіше суспільство, тим менше ймовірність соціальних катаклізмів і революцій» [70, c. 6]. При цьому державне і адміністративне силове примушення поступається своєю роллю основного способу реалізації політичної влади інформаційного впливу на масову свідомість. Вплив на громадську думку стає основним засобом завоювання і утримання влади. Саме технологіям «режисури» соціально-політичної інформації, а, точніше, алгоритмів створення і використання її ідеологічних кодів відводиться основне місце в сучасній проблематиці соціального управління. Ці тенденції в зміні основних інститутів, механізмів, функцій, технологій соціального управління дієві і в сучасній Україні.
Вплив на громадську думку стає основним засобом завоювання і утримання влади. Тому відсутність державної ідеології, яку згідно з ліберальними установками замінює ринок ідей, політика перетворюється на технологію управління масовою свідомістю на основі інформаційного впливу. Разом з тим небувалий розвиток PR-технологій та інших методів маніпуляції суспільною свідомістю веде до глухих кутів нового типу тоталітаризму, зростає з монополізації політичного капіталу. Виходом з ситуації, коли державно-політичні і адміністративно-управлінські рішення, за - закони, нормативно-правові акти і т. д. стають товаром, є:
- по-перше, розширення реальної участі мас у виробленні і прийнятті управлінських рішень. Влада є колективним надбанням і найважливішим соціальним ресурсом суспільства, «тому суспільний інтерес прямо полягає в тому, щоб відстояти неринковий статус політики як сфери, в якій формуються управлінські рішення» [33, c. 463];
- по-друге, соціально-політичне виховання і просвітництво, спрямоване на розвиток здатності соціального судження»;
- по-третє, підвищення професійної компетенції та управлінської культури політиків та адміністративно-управлінського персоналу культури як соціальної корекції ринкових механізмів і управління соціальними взаємодіями.
Література
1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. Изд. 3-ое, испр. и доп. – М.: Academia, 2014.
2. Кара-Мурза С. Г. Маніпуляція свідомістю. М., 2007. - С. 863
3. Карпов А. Манипулятивные технологии PR // Журналист. 2014. №2.
4. Резник Ю.М. Социальная инженерия как профессия // Известия Томского политехнического университета. – 2011. – Т. 318. – № 6.
5. Федорченко С.Н. Современные технологии политического менеджмента: учебное пособие для вузов. – М.: Изд-во МГОУ, 2012.
6. Цуладзе А. Політичні маніпуляції, чи підкорення натовпу. М., 2005. – З. 144.
Поступила в редакцию 27.07.2015 г.